Ми так зрослися з практикою,

що християнин – це означає молитися рано і ввечері,

що це переконання нас впровадило в сплячку.

Якби Филип зустрівши Ісуса не біг ділитися радістю цієї зустрічі з Натанаїлом,

то ніколи б не дійшло до зустрічі між Ісусом та ним.

Якби жінки від гробу не бігли до апостолів сказати, що Він воскрес,

апостоли продовжували б і надалі сидіти за дверима – в очікуванні на чудо, а не в приготуванні до нього.

Як тоді так і сьогодні християнин – це той, хто ділиться радістю зустрічі з Господом.

Ділиться коли працює, відпочиває, наказує, перестерігає, радіє, плаче, планує і реалізовує, живе та помирає.

Християнин – це той, хто завжди співає АЛИЛУЯ (ХВАЛІМО ГОСПОДА)…

часом мінорними, а часом у мажорних нотах…

але співає бо зустрів Господа.