Цього тижня в читанні книги Виходу зустрінемось із подіями, які матимуть свій розвиток в час приходу і оселення в обіцяній землі і повнотою їх буде особа Ісуса Христа, так як це цілісно представляє лист до Євреїв. Після наших минулих дописів і загальних відомостей про другу Біблійну книгу сьогодні Вашій увазі хотів би запропонувати богословське, тобто цілісне значення тих подій про, які ми читали до цього часу. Мова йтиме про дві: ім’я Бога і Святкування Пасхи.

Насамперед важливо сказати, що для усіх народів важливим є ім’я Бога. Знати його означає пізнати суть Його особи. Наприклад Вавилоняни своєму найвищому богові Мардукові надали аж п’ятьдесят імен. Надання цих імен мало на меті записати його перемоги в часі створення світу. Ханааняни називали свої божества одним ім’ям «Ваал» тобто «пан», поєднюючи з тою чи іншою місцевістю. В Ізраїлі було все навпаки. Не Вибраний народ надавав ім’я Богові їхніх Батьків, але Бог об’явив своє ім’я їм. Тому до Мойсея євреї Бога називали «Богом батьків… тобто Авраама, Ісаака, Якова» і в цьому випадку не йдеться про власне ім’я Бога, але про досвід віри Батьків, тобто так як Він об’явився Авраамові, Ісаакові, Яковові. Тому в часах Патріархів (книга Буття) до Бога звертались через прекметники «Shaddai» (Той, хто живе на горах), або виразів «Ісаакове Захоплення», «Яковова Потуга», або «Предивне» (пор. Суд 13,18). На горі Хорив Мойсеві Бог об’явив своє ім’я, немов би відкрив Своє обличчя. З Палаючого Куща Бог назвав себе «Я є той, хто є», «Я є сущий», «Я є тим ким, я є» (Вих 3,13-16;6,3). Цим ім’ям Бог через Мойсея назвав себе присутнім між народом. Тому коли ми читали тексти книги Виходу Мойсей коли йде до народу виголошуючи ім’я Бога немов би пред’являє слухачам вірчу грамоту своєї місії і післанництва. «Я є мене послав до вас» казав Мойсей. Народ же у відповідь поклонявся і благословляв ім’я «Сущого» – Ягве. Тому коли у літургії співаємо «»Нехай буде ім’я Господня благословенне від нині і до віку» йдеться не про саме ім’я але про особу Бога, що об’явився як сущий. Звичайно євреї з поваги до Бога не вимовляли читаючи написане слово «Я є сущий», замінювали проголошенням слова «ім’я».

Читатимемо:

В понеділок 23 – про суддів і свідків справ, про святкування свят, Божий Ангел з народом як провідник (підкреслити вірші 20-23);

вівторок 24 – Бог ще раз запрошує Мойсея на гору, щоб вручити на ново Таблиці Закону;

середу 25 – слова Божі про будуванні храмини для Його присутності;

четвер 26 – будова храмини і її оздоблення;

п’ятницю 27 – елементи храмини: жертовник, подвір’я та олій до світильника;

суботу 28 – ризи для Левітів (служителів Божого культу);

неділю 29 – Посвячення Аарона та Його синів і про левітське служіння.