«Проживши в благочесті і прикрашений Твій священик, Христе, хранитель і служитель божественних Таїн, Твоїм божественним повелінням перейшов до Тебе від життєвих турбот. Його як священика, Спасе, прийми та спаси і з праведними упокой, якого Ти прийняв, ради великої Твоєї милости».

Стихира похорону священника.

Отець Дмитро Савчук народився 8 листопада 1971 року у місті Коломия на Заході України. Він був священник Української Греко-Католицької Церкви, належав до клиру Івано-Франківської Архиєпархії. Згідно традиції Східної Католицької Церкви Отець був одружений священником і був батьком трьох дітей.

Священничі свячення отримав з рук Преосв. Єпископа Софрона Дмитерка, Ординарія Івано-Франківської (Станіславівської) Єпархії – 5 травня 1996. 

В кінці 90их років, з дозволу Єпископа, виїхав до служіння вірним за кордон у Потругалії а згодом до Іспанії. 

З 13 квітня 2004 року о. Дмитро обійняв офіційно опіку над українською спільнотою в Севільї і був її душпастирем аж до 30 квітня 2022 року. Будучи ревним душпастирем постарався для своєї спільноти про цей храм де тепер молимось. Його стараннями був приготовлений макет іконостасу, який гармонійно вписується до архітектурного вистрою храму. 

14 травня 2015 року за заслуги оновлення храму для українців у Севільї та побудову храму Кирила і Методія в Уельві Митрополитом Івано-Франківським Архиєпископом Володимиром Війтишиним був відзначений священичою нагородою «хрест з прекрасами». 

Помер о. Дмитро після боротьби з хворобою в м. Уельва 23 грудня 2022 року на 52 році життя і 27 році священичого служіння, там і похований. 

Цю пам’ятну дошку, на честь першої річниці відходу до Небесної Батьківщини о. Дмитра Савчука, спорудили вдячні парафіяни, які разом із ним ділили радісні і сумні хвилини мігрантської долі, молячись за нього:

«Упокой, Спасе наш, із праведними раба Твого, і осели його в дворах Твоїх, як написано. Не зважай як благий на прогрішення його, вольні і невольні і всі свідомі й несвідомі, чоловіколюбче».