“Habiendo vivido en piedad y siendo adornado por Tu sacerdote, oh Cristo, el guardián y ministro de los divinos misterios, por Tu divino mandato pasó a Ti de las preocupaciones de la vida. Acéptalo como sacerdote, Sálvalo, y descanse con los justos, a quienes Tú has recibido, por Tu gran misericordia.”
Himno fúnebre de un sacerdote.
El padre Dmytro Savchuk nació el 8 de noviembre de 1971 en el pueblo de Lisky, ciudad de Kolomyia, al oeste de Ucrania. Era sacerdote de la Iglesia greco-católica ucraniana, miembro del clero de la Arquidiócesis de Ivano-Frankivsk. Según la tradición de la Iglesia católica oriental, el Padre estaba casado y era padre de tres hijos.
Fue ordenado sacerdote por S.E. Mons. Sofron Dmyterko, Ordinario de la Eparquía de Ivano-Frankivsk (Stanislavivsk), el 5 de mayo de 1996.
A finales de los años 90, con el permiso del Obispo, fue a servir a los fieles en el extranjero, en Potrugal, y más tarde en España.
El 13 de abril de 2004, el P. Dmytro asumió oficialmente el cuidado de la comunidad ucraniana de Sevilla y fue su párroco hasta el 30 de abril de 2022. Como pastor celoso, se ocupó de la iglesia donde ahora celebramos el culto. Sus esfuerzos ayudaron a preparar un modelo del iconostasio, que encaja armoniosamente en el diseño arquitectónico de la iglesia.
El 14 de mayo de 2015, el arzobispo metropolitano de Ivano-Frankivsk, Volodymyr Viytyshyn, fue galardonado con el premio sacerdotal “Cruz con bellezas” por sus servicios a la renovación de la iglesia ucraniana de Sevilla y la construcción de la iglesia de Cirilo y Metodio de Huelva.
El P. Dmytro falleció en Huelva el 23 de diciembre de 2022, tras una dura batalla contra la enfermedad, a la edad de 52 años y 27 de ministerio sacerdotal, y fue enterrado allí.
Esta placa conmemorativa, en honor del primer aniversario de la partida del P. Dmytro Savchuk a su patria celestial, fue erigida por feligreses agradecidos que compartieron con él los momentos alegres y tristes de su vida de emigrante, rezando por él:
“Descansa, ohSalvadornuestro, con los justos, y habita en Tus atrios, como está escrito. No tengas por buenas sus transgresiones, tanto las voluntarias como las involuntarias, y las conscientes como las que no, oh hombre”.
«Проживши в благочесті і прикрашений Твій священик, Христе, хранитель і служитель божественних Таїн, Твоїм божественним повелінням перейшов до Тебе від життєвих турбот. Його як священика, Спасе, прийми та спаси і з праведними упокой, якого Ти прийняв, ради великої Твоєї милости»
Стихира похорону священника.
Отець Дмитро Савчук народився 8 листопада 1971 року у селі Ліски, Коломийського району на Заході України. Він був священник Української Греко-Католицької Церкви, належав до клиру Івано-Франківської Архиєпархії. Згідно традиції Східної Католицької Церкви Отець був одружений священником і був батьком трьох дітей.
Священничі свячення отримав з рук Преосв. Єпископа Софрона Дмитерка, Ординарія Івано-Франківської (Станіславівської) Єпархії – 5 травня 1996.
В кінці 90их років, з дозволу Єпископа, виїхав до служіння вірним за кордон у Потругалії а згодом до Іспанії.
З 13 квітня 2004 року о. Дмитро обійняв офіційно опіку над українською спільнотою в Севільї і був її душпастирем аж до 30 квітня 2022 року. Будучи ревним душпастирем постарався для своєї спільноти про цей храм де тепер молимось. Його стараннями був приготовлений макет іконостасу, який гармонійно вписується до архітектурного вистрою храму.
14 травня 2015 року за заслуги оновлення храму для українців у Севільї та побудову храму Кирила і Методія в Уельві Митрополитом Івано-Франківським Архиєпископом Володимиром Війтишиним був відзначений священичою нагородою «хрест з прекрасами».
Помер о. Дмитро після боротьби з хворобою в м. Уельва 23 грудня 2022 року на 52 році життя і 27 році священичого служіння, там і похований.
Цю пам’ятну дошку, на честь першої річниці відходу до Небесної Батьківщини о. Дмитра Савчука, спорудили вдячні парафіяни, які разом із ним ділили радісні і сумні хвилини мігрантської долі, молячись за нього:
«Упокой, Спасе наш, із праведними раба Твого, і осели його в дворах Твоїх, як написано. Не зважай як благий на прогрішення його, вольні і невольні і всі свідомі й несвідомі, чоловіколюбче».
