Якщо на свято слід довго чекати і готуватися легко акцент може перенестися на щось не значне, а стежка цієї мандрівки замість вершини гори може запровадити десь на розлогі поля і мочари. Чим ближче є якась подія, свято тим важче бути зосередженим на головному. Усі деталі, оздоби, додатки починають собою затуманювати роблячи тьмяним те світло, яке виблискує з самого серця свята і приховувати його характер, красу і ідею. Тоді свято стає зовнішнім і нудним, простим виконування протоколу і традицій. Пророк Малахія писав: “Шанує син батька, а раб свого пана; та якщо Я вам батько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Саваот вам, священики, що погорджуєте Моїм Іменням та й кажете: Чим ми погордили Йменням Твоїм? … Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя? Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!” (1,6; 2,17; 3,1). Це не свято зустрічаємо а Господа доторкаємося чинячи спомин. Спогадуючи і ми стаємо учасниками подій Історії Спасіння. Господи навчи виглядати Твого світла і вдивлятися в Нього.