В цьому тижні нашого послідовного читання Святого Писання ми завершуємо історію Авраама і слідуватимемо історією його нащадків. Думаю, що читаючи святі тексти прослідковуємо присутність двох головних тем: Божої обітниці про многоту потомства Авраамового та посідання краю-землі, яку Бог вкаже і подарує. Щоб осягнути ці дари, які Бог хоче задармо і безкорисливо дати своїм дітям, слід просто, так як Авраам повірити Богові. Віра, довіра є початком путі з Богом. Залишити дім батька означало зміцнювати відносити з Богом і шукати в Ньому єдиному допомоги. І хоча в самому прочитаному нами тексті ми жодного разу не знайдемо слово «віра» не виникає сумніву, що йдеться саме про неї в усій поставі Авраама: слухає Бога, виконує те, що почув від Нього, йде куди Бог йому вказує. Читаючи розповіді з книги Буття перед читачем можуть виниктути певні запитання відносно способу в який Бог промовляє та як розпізнає Авраам те чого очікує Бог. Цікаво, що і автор книги не намагається ясно і послідовно відповісти. Він не зосереджується ні на способі в який Бог комунікує з Авраамом, ані не розповідає про внутрішні переживання та сумніви Патріарха. Для автора важливим є лише факт: Бог промовив до Авраама і чогось від нього зажадав. Інша цікава деталь: Бог не представляє себе. «Вийди», яке чує в Урі Халдейському Авраам, означало зірвати з усіма безпеками життя, які були опорою і довірити себе слову і проводові Бога. Таке завдання породжує і сумніви, і запитання. Або повірити і довіритись Богові і отримати Його гарантію безпеки. Це не був сліпий послух, але довіра і уповання на Бога. Тому коли автор книги переказує нам цю історію запрошує читача робити так само як і Авраам. Бо ступати путем Божим означає прямувати до спасіння, отримати благословення. І хоча є ризики цієї дороги і зусилля, Божа присутність є підпорою.

Продовжуймо наше читання.

В понеділок 25 – смерть патріарха Авраама, родовід Ізмаїла та історія сім’ї Ісаака (підкреслити вірші 23-26);

вівторок 26 – Ісаак є продовженням благословення і обітниці Авраама (підкреслити вірші 2-5, 24-25);

середу 27 – історія благословення Ісаакового та доля Ісава та Якова (в цьому розділі від 1-29);

четвер 28 – Яків залишає дім батька і сон «Небесної Драбини» (підкреслити від 12 до 17 вірша);

п’ятницю 29 – Яків у домі Лавана, як родич, слуга, зять;

суботу 30 -31 – історія Якова і повернення до дому;

неділю 32 – примирення Якова із власною історією життя (у цьому розділі важливо підкреслити вірші 10-13, 23-33).