“У стіп Учителя” сиділа Марія і через віки незліченна кількість учнів,
які ступили на шлях наслідування і крокування за Учителем з Назарету.
Вони і ми є тими за кого Христос молився на останній вечері у вечірнику перед своїми Страстями.
Вони і ми є тими хто повірив “їхньому (апостолів) слову.
Прийняли від них дар віри і несемо його через життя немов запалену свічку у темряві щоденності.
Стільки пітьми довкола… і ми з нашою свічею в руках.
Можемо відбиватися від темряви, нарікати на неї, сваритися з нею, боротися і навіть її ненавидіти,
проте поки вона є ззовні, а не в серці наше ступання за Ісусом є певним.
Але якщо темрява огорне наше серце, наш погляд, наші вчинки тоді вона стає безоднею.
Як написано на одній християнській поштівці:
” Воюючи з темрявою вважай, щоб у твоїх руках не погасла свічка”.