“У стіп Учителя” сиділа Марія і через віки незліченна кількість учнів,

які ступили на шлях наслідування і крокування за Учителем з Назарету.

  Вони і ми є тими за кого Христос молився на останній вечері у вечірнику  перед своїми Страстями.

Вони і ми є тими хто повірив “їхньому (апостолів) слову.

Прийняли від них дар віри і несемо його через життя немов запалену свічку у темряві щоденності.

Стільки пітьми  довкола… і ми з  нашою свічею в руках.

Можемо відбиватися від темряви, нарікати на неї,  сваритися з нею, боротися і  навіть її ненавидіти,

проте поки  вона є ззовні, а не в серці наше ступання за Ісусом є певним.

Але якщо темрява огорне наше серце,  наш погляд, наші вчинки тоді вона стає безоднею.

Як написано на одній християнській поштівці:

” Воюючи з темрявою вважай, щоб у твоїх руках не погасла   свічка”.