Читання з книги Одкровення так багато говорять про праведників- християн, які вибілилися в крові Непорочного Агнця.

Вони були послушні. Послух та велике бажання (маран ата- прийди Господи) вчинили їхнє життя незабутнім шедевром.

Сьогодення зробило з послуху не вияв щирою і великодушної любові, але приниження, упідлення, сліпе виконання наказів і маскування їх за твердженнями:

“така воля Божа”.

Без великої любові, яка стається страстю (не плутати з пристрастями-інстинктами) і жертвою, послух є бездушним виконанням.

Любов і то велика, щира, чесна і вірна любов є життям для Послуху.

Є його диханням. Водою, яка сьогодні зрошує і оживляє людей, заспаних механічним виконанням наказів з наріканням і незадоволенням.

А послух з любові є радістю і воплоченням надії, є творчою, і даруючою життя.

Тому послух це не рабство, наймицтво чи невільництво – послух це є свідомість бути улюбленою дитиною Божою,

яка почуває себе співпрацівником Господа і з Марією повторює щоденно:

“Ось я слугиня Господня хай мені станеться за Твоїм словом”.