Якщо Ти є учень Христовий то кожного дня вірно крокуєш за Ним ступаючи в Його сліди і уподібнюєшся до Нього в поведінці, словах,

але найголовніше в думках, бо їх не видно на зовні ближнім- суддям, але їх бачить Господь.

Учнівство в Ісусовій школі це є надзвичайна пригода: треба ж нести обнявши свій хрест,

і те що є найпривабливішим це факт: невідомо як високою є та гора на яку ми повинні вийти з нашим хрестом.

Це правда, що ми не самі і що завжди буде Киринеєць, Вероніка, співчуваючі жінки…

насмішники, поганяйли, оббріхувачі, ті хто з єхидною посмішкою зірве одяг-гідності і доброї слави, що прилип до наших ран,

будуть і глузувальники і навіть розпинателі, і зрадники.

Скільки їх буде, але це у майбутньому, і навіщо випереджувати в думках час і вимальовувати в уяві лиця і імена.

Вони будуть, прийдуть і підуть зробивши якісно або менше свою роботу.

Вони ще будуть, а Христос є!

Він вже є з нами тут і тепер.

Це Ним слід перейнятися бо коли прийдуть оті Він буде міццю для своїх і крокуватиме поруч.

А не переймаючись Ним сьогодні коли прийдуть оті, а ми залишимося одні, де знайдем сили,

щоб не померти під горою придавлені своїм хрестом ніколи не узрівши її вершини?

Тож учень Учителя триматиметься міцно, щоб згубитися і в одинокості не торкнутись дна.