Повертаючись до поза – поза вчорашніх роздумів і про спокусу учня у світлі євангельких читань цих днів вимальовується цікава картина.

По- перше, і ми про це писали, учень в певному моменті цього досвіду забувається і замість продовжувати неповторний і єдиний досвід зглиблювати істину під проводом Учителя починає звертати увагу на себе думаючи, що він уже самовистачальний і вже перейняв від Учителя усе, а отже може вчити інших. З такими почуттями замість відкритися на слова Ісуса і шукати глибокого розуміння сенсу в Його словах і жестах починає шукати власної користі і важності. При цьому забуває, що така його поведінка стала б просто переказуванням і розповіддями іншим про те, що пережив поруч Учителя, але це навчання не сталося б ще свідоцтвом і визнаванням.

Бо Учитель є!

І поки Він є хто почув би про Нього відчув би бажання піти шукати Його. А отже слухачі ішли б шукати Його. Тому такий досвід закінчився жалюгідно для Учня. Тому спокуса Якова (шанувателя правил) та Йоана (доброго і вірного), синів Грому, була отримати владу немов би вираз того що вони найкраще зрозуміли Учителя.

По-друге, Учитель, що їх покликав замість втрачати терпеливість і казати “геть за двері” продовжує навчати прикладом. Цікаво, бо це Учитель вірний своєму слову- не втрачає терпеливості бо сам вибрав. Для нас це є надією. Він не закриє перед нами двері і не відправить до репетитора буде сам повторювати в безконечність ту саму лекцію:

Я є любов’ю- тому вас люблю;

перебувайте у моїй любові;

досвідчивши і споглядаючи Її збагніть що це Я є, Мир вам, прийміть мого Духа Святого;

а скоро ідентифікуєтеся зі Мною з любові до мене служіть терпеливістю і в тихості одні одним. По цьому знатимуть, що ви мої учні.

Стаючи в світлі Слова- Істини (ІСУСА), яке в ці дні промовляючи звертається до нас далі продовжуємо спостерігати за людьми які мають у своїх владу і Тим хто є владикою.

Кожен по різному боїться її втратити:

первосвященики і синедріон – мають владу над/до “Богом” як інтерпретатори Його слів і волі;

Ірод, хоч сам є вассалом, використовує владу для власних примх і забаганок;

Пилат маючи владу народом підпорядковує їх законові своєї держави.

При зустрічі з Ісусом жодний не почуває себе вільним, щоб просто зрозуміти і пізнати Його мотиви. Кожний боїться, що народ вибираючи між Ісусом, а ними виберуть того хто є вільний.

І ДРУГЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ: хоча і мають, і посідають владу не є її творчими інтерпретаторами, але боягузливими її рабами.

Первосященики і синедріон не знайшовши провини звинувачують у богохульстві, бо тримаються своєї влади знання і затримуються на поверхні слів Бога;

Ірод не отримавши ані відповіді, ані чуда ладен зробити з Ісуса божевільним і висміяти, бо живе розпещеністю і пристрастями;

Пилат не знаходить провини, але не звільняє від вини, сіє сумнів, “щось там мало бути”, віддає на поталу і принизливі насмішки війська, дає в юриспруденції нове визначення особи – НЕВИННИЙ, АЛЕ КРАЩЕ (для святого спокою, мого спокою) ХАЙ ПОМРЕ, тому, що живе своєю владою і амбіціями.

Особа, Істина їх не хвилює бо не для неї живуть, не їй присвятили життя, і не є її служителями.

І тут євангелисти подають цікаву деталь їхнього спостереження – від того часу вони заприятелювали. віднайшлися в їхньому зіпсутті.

Отже стоячи перед Засудженим, який буде мій вирок? Що кричатиму на площі, а може буду за закритими дверима чекати коли Христос знову самостійно і покинутий залишиться і прийме осуд?