Menu
Віталій Храбатин / Роздуми під час Молебна до Богородиці в час пандемії. / Що може навчити нас поведінка Марії в події Благовіщення?

https://zhyve.tv/video/1939-shcho-mozhe-navchyty-nas-povedinka-mariy-v-podiy-blagovishchennya-druga-rekolektsiyna-nauka-o-hrabatyna/

 

Сьогоднішній День, свято Благовіщення Пречистої Діви Марії, немов сам по собі підказує нам тему наших спільних роздумів, нашої спільної мандрівки приготування до Воскресіння Христового. Тому і ми ідучи за прикладом Церкви, яка сьогодні святкує зосередимось на Тій котра дала нам Життя; Тій котра дарувала нам Джерело Надії – Христа Господа, Сина Божого і Її Сина.

Безперечно Богородиця займає особливе місце в побожності люду Божого. Вона завжди своєю Матиринською молитвою супроводжує і товаришує кожному з нас.

У своїй Божественній Комедії, Данте Аліґері, в її третій частині «Рай» так оспівує в поезії Богородицю:

1.Діво і Мати, Донько Твого Сина

Смиренна і найвеличніша понад всі творіння

Надіє Вічного Добра єдина!

4.Подарувала людству Ти вінець

Облагородження, і стати твором

Сам навіть не погребував творець…

13.Така владарко в тебе міць і сила,

Що спроба полетіти, летячи

Без тебе, буде певна річ безкрила. (33 ПІСНЯ)

 

Слова цієї похвали для Марії не є словами, якоїсь літургійної молитви. Це лише слова поета закохано в Марії і в її прикладі. Він своїм серцем і своєю душею відчуває Її і звеличує Ту, яка, як він сам писатиме є Фонтаном Благодаті.

Благовіщення наша Літургія називає початком нашого спасіння і цей образ Благовіщення образно є перед нашими очами постійно, на кожній літургії. Ікона Благовіщення прикрашає наші Царські Двері. Перед початком Літургії священник відчиняє їх в середину до святилища. Вони відкриваються від храму вірних до місця, яке символізує Небеса. Цей жест пригадує на початку Літургійної акції факт, що мав місце в історії спасіння. В малому місті Назарет, проста жінка Марія великодушно каже Богові «ТАК» – хай буде (станеться Твоя воля). Своєю згодою відчинила «двері історії людства» Богові, щоб Він зійщов і замешкав між нами (оселився посеред нас). Марія відкрила двері Богові.

В цьому місці хочу зацитувати уривок з Конституції про Церкву «Світло Народів» ІІ Ватиканського Собору. В цьому тексті Церква визнає дві важливі речі щодо Богородиці: Вона є позв’язана з усіма людьми і Церква, як донька вдивляється в Неї і наслідує її в любові і служінні Богові:

«І водночас вона родом Адамовим поєднана з усіма людьми,які потребують спасіння, навіть більше – вона «справді мати членів (Христових) бо своєю любов’ю співдіяла тому, щоб у Церкві народжувалися вірні, які є членами її Глави. Тому й почитаємо її як найвидатнішого і цілковито виняткового члена Церкви, як прегарний приклад і взірець Церкви у вірі і любові; до неї Католицька Церква навчена Святим Духом, ставиться з почуттям дочірнього благоговіння, як до найулюбленішої матері… » (53)

В сьогоднішній літургії слухаємо уривок Євангелії, який переказує нам подію Благовіщення. В ній бачимо втілення слів тих пророцтв над, якими ми роздумували вчора. Вона вчить, як прийняти слово Боже і як любити Бога. Як це слушно зауважив Данте: вона Мати для Сина Божого, але Вона є і Його духовна донька, слідує за Сином, слухає Його слів і зберігає їх у своєму серці.

Сьогоднішє Євангеліє вплітає історію Марії в іншу історію, яка вже триває шість місяців. Зачаття Йоана Христителя є немов би вступом до Історії Месії.

Послухаймо цей знаний нам уривок з Євангелії від Луки (1 розділ):

Коли Єлисавета була на 6 місяці вагітності 26. Шостого місяця ан­гел Гавриїл був посланий Богом у місто в Га­ли­леї, якому ім’я Назарет, 27. до ді­ви, зарученої чоловікові, на ім’я Йо­сиф, з Дави­до­вого дому; ім’я ж діви бу­­ло Ма­рія. 28. Ввійшовши до неї, ангел ска­зав їй: «Радуйся, бла­го­дат­на, Гос­подь з тобою! Благосло­венна ти між жін­ками». 29. Вона ж стри­во­­жилась цим словом і почала роз­ду­­­мувати в со­бі, що могло зна­чити те привітан­ня. 30. Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знай­шла ласку в Бога. 31. Ось ти зачнеш у лоні, й вро­диш си­на, й даси йому ім’я Ісус. 32. Він бу­де великий і Сином Всевиш­нього на­­зветься. І Господь Бог дасть йому пре­стол Дави­да, його батька, 33. і він царю­ватиме над домом Яко­ва по­­­­­віки, й царюван­ню його не буде кін­­­ця». 34.А Марія сказала до ангела: «Як же воно ста­неться, коли я не знаю му­жа?» 35. Ангел, відпові­да­ю­чи, сказав їй: «Дух Свя­тий зійде на тебе й сила Все­вишнього тебе оті­нить; тому й святе, що на­родиться, на­­зветься Син Божий. 36. Ось твоя ро­­дич­ка Єлисавета – вона та­кож у сво­їй старості зачала сина, і оце шо­стий місяць тій, що її звуть неплід­ною; 37. нічого бо немає немож­ли­во­го в Бо­га». 38. Тоді Марія сказа­ла: «Ось я Господня слуги­ня: нехай зі мною ста­неть­ся по твоєму слову!» І ангел відійшов від неї.

Безперечно ми не вперше святкуємо Благовіщення і не вперше чуємо цей уривок із Євангелії від Луки. Без сумніву ми бачили багато різних ікон і зображень, які намагають розповісти, як багатство так і глибину того, що відбулось в Назаретанському домі. І митці і іконописці кожний від своєї культури і талантів намагаються провести нас до тоєї кімнати, в якій «Так» хай мені буде за Твої словом пролило милосердя в минуле і дало світло надії майбутнім поколінням.

Хочемо разом з Архангелом Гавриїлом вдивитись в Ту, котра у смиренні слухаючи, в тиші зберігаючи і осмислюючи погоджується без запитань і гарантій із Божим проєктом. Хочемо спільно і разом із Божим посланцем із захопленням подивитись в Ту, яка у своїй щоденності і зайнятості не була розсіяна клопотами, але вміла зосередитись на тому, що є найважливіше. Ще варто собі пригадати одну деталь із початку Євангелії від Луки. Автор Євангелії представляє два Благовіщення: Захарії і Марії. Одне у святині – упривілейованому місці Божої присутності і слави, а інше в буденності щирого і простого служіння. Захарія не йняв віри і через сумнів у німоті очікував сповнення Божого задуму щодо нього і його дружини Єлисавети. Марія у простоті слухання звичайного дому стає важливим етапом Історії Спасіння, тобто дотику Бога, який людині дає надію і через який Він відновлює людство.

Отже, Марія є важливим етапом Історії Спасіння, бо через Неї Бог,  Милість Милосердна дарує Свого Сина кожному з нас, через Неї. У Назаретанському домі Вона стає початком повноти часу, часу Месії-Христа. Того часу на котрий усі очікували і про який  Євангелист Марко пише розпочинаючи свою Благовість – сповнився час… наверність і віруйте  (пор. Мк 1,15).

Там у звичайні Назаретанській хатині Марія являється як подвійний образ усього людства: до якого приходять і яке приймає.  Отже Марія, як образ людства і кожного з нас є тією до якої приходить відвідати/посітити сам Бог чує від Ангела

«Господь з Тобою».

Вона як Та котра Його примає в простоті чує

«радуйся, бо Він Тебе наповнив своєю радістю».

Зустріч з Богом завжди цю подвійну благодать відвідує і наповнює Своїм миром Марія в Благовіщенні є «жінкою повноти часу». Важливо зрозуміти правильно цей біблійний термін. Апостол Павло в листі до Галатів пише:

«Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що на­ро­див­ся від жінки, наро­див­ся під законом, щоб викупити тих, які під за­ко­ном, щоб ми прий­няли усинов­лен­ня»

(Гал 4,4-5).

Цим терміном біблійні автори відчитуючи події Історії Спасіння відносились до історії початків коли Бог після гріхопадіння в обітниці говорить про «жінку  обітинця» (пор. Бт 3,15), «жінка» в таємниці Втілення,  цим самим словом Євангелист Йоан говоритиме про присутність Марії при хресті і віддання її під опіку улюбленого учня і його в її материнську турботу (пор. Йо 19, 26), «жінка» є  разом у спільноті П’ятидесятниці в очікуванні на Зіслання Святого Духа(пор. Дії 2), «жінка» присутня на святі Агця в небі (пор. Одкр 21).

Вона, Марія, є тим світанок нового дня Того завіту, який Бог записує у відновленому ним серці (пор. Іс 7,14). Цей титул Марії сьогодні, в цій ситуації в якій перебуваємо, для нас є особливо вимовним. Бути разом з Марією, разом виглядати світанок нового дня, Божого дня коли відновить і очистить наше серце. Прибігати до Марії, як світанку нового дня, означає просити через Неї Бога, щоб своєю милосердною любов’ю приготував наше серце, щоб Його прийняло.

Марія в Благовіщені є дівицею – тобто віруючою серцем, відкрита на Бога і на усе чого Він очікує від неї. Дівицтво не тільки фізичне, але йдеть про готовість серця слухати Бога. Ось приклад Марії, вона виконує те що слухає і чує, заповідь Шема-слухай Ізраїлю. Вибраний Народ народжувався із цієї заповіді і Марії, як дочка свого народу слуха і діє. Слухає привітання Ангела і йде служити Єлисаветі.

Отже, Вона є прикладом досконалим виконування заповіді Шема – показує своїм свідченням життя першість слова Божого (пор. Лк 2,18-19). Залишає свої особисті плани на життя і свої проєкти, відкладає їх, тільки для того, щоб сповнити Слово Боже – щоб слово Боже сталось, оселилось між нами. Вона зберігає в своєму серці усі слова свого Сина.

Марія являється нам у Благовіщення прикладом нового люду Божого, учнів Христа, люду який слухає і приймає Бога

«Ось я, нехай Бог чинить зі мною те, що Ти благовістив»

(пор Лк 1,38).

Це є урочисте слово згоди Люду Божого, відкупленого і спасенного Її Сином. Її життя є коментарем до

«Хай буде Твоя воля»,  «Хай мені станеться за Твоїм словом», «Хай воно станеться у мені і через мене».

Каже своє «Так», щоб слово Боже стало відомим (було знане/пізнане) і прийнятим нами.

Маріє є матір’ю Месії – нашого Христа. Вона була для Ісуса мамою, але не обмежилась тільки до фізичного зв’язку із сином. Її материнство було для неї покликанням, йде за Ним, хранить у серці слова, супроводжує Його, є біля Нього.

Пригляньмось до деяких особливих місць із життя Марії, що їх представляють нам Євангелисти.

Марія разом з Єлизаветою: у молитві Величає Душа моя Господа… показу, що знає своє межі, свою людську обмеженість, слабкість, але і силу, яку отримує від Бога, Його Благодать дармо даною. Єлисавета її називає «блаженною» бо вона увірувала в силу того, хто замешкав в її лоні, її покликав.  Тому Марія є в мирі…

В благовіщенні Марія слухає і запитує… бо віра це запитувати Бога, а Марія запитує як воно станеться… слухає і запитує бо вірує, що Він сам допоможе перейти кожний момент нашого життя

Слухає Бога Бога в благовіщенні.

Слухає Бога тоді коли народжує Його і Свого Сина.

Слухає Бога коли змушена втікати до Єгипту.

Слухає Бога коли шукає дванадцятилітнього Ісуса в святині.

Таким нашим щоденним і особистим благовіщенням є молитва. Всі ці моменти зустрічі з Ісусом на молитві разом з Марією є запитанням до нас самих які наслідки молитва приносить мені самому. Чи її плодами можу почастувати тих хто поруч мене.

Особливо сьогодні наша особиста молитва з Марією є викликом до слухання Її Сина і Його Церкви. Обставини в яких нам нині приходиться жити є хорошою нагоди подивитись до кого я уподібнююсь. Можемо бути як всі: коментувати, критикувати, нарікати, давати свої поради, зневажати ті чи інші норми або правила, або бути як Марія… яка слухає, є послушна. Чи діти Церкви прислухатись до рад Матері Церкви. Марія цього вчить.

Особливі обставини запрошують сьогодні переглянути наші бажання. З однієї сторони маємо нагоду єднатись у спільній молитві через засоби комунікації – випробування виділити свій час, щоб тільки бути зосередженим на молитві, а не розпорошуватись на різні речі. А з іншої сторони почути своє бажання бути в середині наших храмів, будованих нашими рідними і нами. Сьогодні усі ми фізично відчуваємо з цієї причини певний дискомфорт і це є можливість жертвувати Ісусе це, що нам би хотілось робити. Марія як світанок нового стає перед нами, як та котра підкріплює на нашу надію. Обмеження завершаться… але якими ми ввійдемо до наших храмів?

Саме ці обставини забравши можливість бути в зведених і прикрашених нами храмах дають нам нагоду відновити «Домашню Церкву» «Родинну Церкву». В стількох наших родинах не має звички молитись разом, або розмовляти про Бога разом між собою. Може це і є саме нагода додати до традицій нашої сім’ї і цей елемент: спільно дивимось фільми, спільно стаємо до столу, спільно жартуємо і співаємо, а чому б і ні… спільно молимось і ділимось вірою і своїми сумнівами. Долаймо сором говорити про Бога і молитись спільно і в голос.

Марія у Єлизавети є як слугиня. Вона відкрита і готова послужити своїй родичці. Не приходить до неї відпочити, але допомогти і послужити. Сам про це і навчатиме її Син, Ісус. Важлива деталь з Йоанової Євангелії. Він коли описує Тайну Вечерю нічого не говорить про установлення Євхаристії. Говорить про умивання ніг учням. Ісус служить тим кого покликав, щоб потім вони і йшли і чинили так само. Сьогодні вдивляючись в образ Марії в Благовіщенні варто себе запитати чи я відкритий на служіння? Чи я готовий послужити? Або запитати себе про те, як виконую свої щоденні обов’язки і чи бачу тих хто в потребі? Чи я знаю мої дари і таланти, якими наділив мене Господь, що ними немов 2 рибами і 5 хлібами ділився із тим хто є в потребі матеріальній або духовні? Бо усе, що робимо – робимо для її Сина!

Папа Франциск минулої неділі запросив вдивлятися в цей час в Хрест і не нарікаймо, що нам бракує, але запитуймо, що ще більше доброго зможу зробити. Хрест є мірилом любові а не втратою, запрошенням любити а не боятись і закритись.

В словах Марії «Ось я слугиня Господня» в її «ТАК» яке промовляє Богові кожен з нас отримує в особі Марії – Матір і Сестру у вірі. «Бо кожен хто чинить волю Божу, а не просто говорить «Господи, Господи» – є мені брат і сестра» –  каже Господь.

Марія стає як приклад зберігання слова Божого, зберігати і хранити на щодень. Чи вмію святити слово Боже? Прикладом такого поклоніння є наші храми і як бережемо в них і переховуємо Пресвяті Дари – Найсвятіши Тайни. Прийняти слово, над ним похилитись, роздумувати, ним живитись на щодень і ним ділитись.

Марія під хрестом разом і з Сином, обидвоє показують нам свою любов. Марія каже: «Я тобі дала мого сина» «Я Тобі даю моє Життя».

Сьогодні в нашій Церкві є ще одна важлива подія, день переставлення бл. Преп. Йосафати Гордашевської, співзасновниці Сестер Служебниць. В день беатифікації Св. Йоан Павло ІІ запросив нас до наслідування її щирого і відданого посвяті життя. У клопіткій щоденній праці, в щирій любові до Марії і змаганні в наслідуванні її чеснот, у молитві і в тиші вона дала приклад вірності своєму покликанню. В її житті так часто приходили рішення, які не були їй до серця а навіть ранили, та вона ніколи не дискутувала. В тиші віддана Богу, бо свідома, що останнє слово є Ним. Думаю сьогодні приклад Блаженної Йосафати є для нас запрошення навчитись підпорядковуватись розпорядження влади. Це також нагода зростати в чесноті вірності і вмінні вчинити навіть з складних моментів життя діло Богові угодне. Тільки так стелиться дорога Христового учня, який є дитиною Церкви.

Вдивляючись в образ Марії в Благовіщенні і Під Хрестом – вона перебуває в тиші і без слів. Бо вірить у вірність Бога, навіть коли ззовні все показує протилежне. Вірить, що те що каже від Бога Гавриїл в благовіщенні про її Сина станеться, бо Бог є вірний, навіть якщо момент каже, що все завершено. Вона вірить у вірність Бога. Тому надіється коли сповняться Його слова, тому виглядає і очікує поранку Воскресіння. Вчімось від Марії говорити Богові «Так» на Його слово і виконування Його волі завжди в очікуванні на Його посіщення і Його прихід.

На завершення хочу пригадати слова Церкви про Марію з молитви св. Павла VI проголошеної на завершення року віри 30 червня 1968 році,  «Символ віри Божого Люду»

«Віруємо, що Марія – Приснодіва й Мати Воплоченого Слова, нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа, і що через цю особливу обраність Вона була, з огляду на заслуги Свого Сина, особливо спасенна, збережена від усякої скверни первородного гріха й обдарована благодаттю незмірно щедріше за всіляке інше сотворіння. Тісно й нерозривно пов’язана з таємницями втілення і відкуплення Пресвята й Непорочна Богородиця наприкінці земного життя була разом із тілом і душею взята до небесної слави й уподібнилася Своєму Воскреслому Синові в очікуванні майбуття всіх праведників; і ми віруємо, що Пресвята Богородиця, Нова Єва, Матір Церкви на небесах і надалі залишається Матір’ю всіх членів Христових, сприяючи народженню та зростанню божественного життя в душах відкуплених».