Все ж таки не залишає мене думка про інтегральність людини так як її показує Біблія і пошматованість її в сучасному світі і думках.
Отже мені здається, що релігія без духовості є тим самим, що тілесність людини без моральності;
а духовість без релігійності тим, що емоційність без інтелігенції.
Така людина у суспільстві завжди буде нецілою, не повною.
Кожний намагається пошматувати людину розділити її на різні кольорові шматки.
Але хто має силу і ладу зібрати її разом.
Я завжди любив вітражі. В них є щось із таємничого і казкового.
Усі кусочки кольорового шкла зібрані і переплетині срібною ниткою, яка в розжареній пеці стає одним цілим.
Срібна нитка і жар єднають куски кольорового шкла.
І врешті коли воно виставлене на світло, пропускає його проміння – оживає і починає показувати спектакль краси.
Так і той хто з Ісусом впроваджуючи в життя Його слово найперше благодатть огортає сфери життя, потім жар Святого Духа єднає спаює в одне, тоді Христове світло освітлює особу, а не шматки, і вона виражає красу своєї людської екзистенції.
Не вірю, що є інша крім Ісуса дорога до Єдності самої людини.