Піст це особливий час боротися із залежностями.

Кожний має свій, породжені темпераментом і характером наплечник, який пригадує закон тяжіння.

Прислуховуючись у маршрутці до розмов постних-аскетів розумієш,

що чомусь усі бачимо те, що  вже з нас вилазить, але боїмося побачити ті залежності, які породжуть наші вади:

залежність від думки інших, залежність від бути першими, кращими, незаперечувальними, залежними від погоди і настрою, залежними від все і вже,  залежними від моди і соціуму.

А християнське  життя є простим і творчим кожного разу коли відповідаємо на запитання:

а чи Ісус зробив би так само? А чи Ісус є задоволений з того як я роблю…

Бути християнином просто і весело-радісно, якщо живеш для Ісуса, а не для своїх примх, коли ти наслідуєш-уподібнючись до Ісуса, а не є рабом власних залежностей.

Скільки ще є не початої праці. Якщо Великий Піст це спомин рабства в Єгипті і плач народу перед Пасхою-Виходом з Господом і за Господом, мрією про свободу і синівство Боже –

роздуми про власні кайдани- залежності є в сам раз щоб дійшли до Бога і щоб зіслав Спасителя і Відкупителя

(ІІ НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ).