Дивлячись одну комедію вчув цікаву фразу головної акторки, коли їй говорили про шлюб в церкві.

Вона з легкою огидою сказала:

«Я є духовною, а не релігійною».

Я ще з часів Італії переглядав цю комедію і вона була для мене відпочинком і голосним сміхом, але слухаючи її в нашій рідній мові вперше звернув увагу на цей вираз, який є присутній і в оригіналі, і в інших перекладах.

Вже чув коли був капеланом студентської молоді, що секс і любов це дві різні речі, і відповідно від цього ділилося дівчат для сексу і для любові.

Попри це, юнак, міг мати дівчину, яку любить (каже до безтями), і поруч з нею мати секс з багатьма.

Ще з радянької совєтчини у нас мандрувало побажання про щастя в сімейній і лічной жизні, сьогодні ми є ще дальше і ще в потворнішій дуалістично-споживацько-релятивній дійсності.

Одні в дійсності, інші в мережі, немов в книзі Стівенсона «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом».

Невдовзі докотимося до того, що не довірятимо собі навзаєм, а відносини, як це вже є в акті, будуватимуться тільки на користі.

Але хочу повернутися до бути тільки релігійним і бути тільки духовним.

Як на мене, якщо ці дві сфери не є поєднані в одне, то особа є просто «хворою».

Релігійна-робить вчинки, але не вкладає в них почуття, силу, закінчився обряд і пішла додому не переображена,

так «немов би по ній вода благодаті сплила, як вода по качці».

Духовна-замурована у власній «духовості», споглядає собою вигаданого бога, ніби і купається в океані цієї благодаті, але потім не розділюючи цього, що споглядала подібна до виразу «какоже не биша».

Цинізм і наївність.

Сьогодні з цікаістю приглянуся до мого життя, чи раптом не вчепився цей недух, інший вид лицемірста-цим разом у відношенні до Бога.