Ким би ми  були  без  Тебе,  Господи Ісусе?

Біжимо і метушимося, переживаємо і будуємо плани, забуваємо про найнеобхідніше і збираємо те, що надлишкове,

тратимо сили, щоб собі і довкіллю щось  довести, і не помічаємо як день промайнув, а вечір приблизився.

Ким би ми сталися без Тебе, Ісусе Христе?

Коли малі переповнюють мрії вирости, коли  виростаємо хочемо затримати час;

гонимося за кар’єрою і визнанням, забігаємо за малими оплесками і оваціями, а не спостерігши наступила ніч і своєю тишою.

Ким би я був без Тебе, мій Господи Ісусе Христе?

Ходив би в кожному напрямку і не бачив цілі, пробував би всього і все б переїдалося;

бажав би всього та отримувавши не зазнавав ситості і продовжував би шукати;

жив би для тисячі потреб і жодна не була б останньою;

шукав би та не міг би збагнути що, а галаслива тиша ночі вливалася б в серце і сили б маліли.

Ким би я був без Тебе, без Твого слова, без Твоїх жестів, без Твого прощення, без Твого Воплочення,

без Твого пожиття між нами, без Твоєї Пасхальної Таємниці, без Твого Воскресіння і Вознесіння,

без очікування на Твоє друге  пришестя і очікування на перебування на віки з Тобою, мій Господи Ісусе Христе, ким  би я був без Тебе?

Споглядаючи Тебе відкриваю усю тугу, яку людина носить у своєму серці, усе бажання того що людяне і що таким залишається навіть у моменти  болю і приниження,

у Тобі споглядаємо “людяний образ Бога і божественний образ людини” –

притягни нас до Тебе.

Розбуди в нас спрагу Тебе – вічної і  живої води.