Все ж таки не залишає мене думка про інтегральність людини так як її показує Біблія і пошматованість її в сучасному світі і думках.

Отже мені здається, що релігія без духовості є тим самим, що тілесність людини без моральності;

а духовість без релігійності тим, що емоційність без інтелігенції.

Така людина у суспільстві завжди буде нецілою, не повною.

Кожний намагається пошматувати людину розділити її на різні кольорові шматки.

Але хто має силу і ладу зібрати її разом.

Я завжди любив вітражі. В них є щось із таємничого і казкового.

Усі кусочки кольорового шкла зібрані і переплетині срібною ниткою, яка в розжареній пеці стає одним цілим.

Срібна нитка і жар єднають куски кольорового шкла.

І врешті коли воно виставлене на світло, пропускає його проміння – оживає і починає показувати спектакль краси.

Так і той хто з Ісусом впроваджуючи в життя Його слово найперше благодатть огортає сфери життя, потім жар Святого Духа єднає спаює в одне, тоді Христове світло освітлює особу, а не шматки, і вона виражає красу своєї людської екзистенції.

Не вірю, що є інша крім Ісуса дорога до Єдності самої людини.